irysia: (Україна)
Це так по-українські купити прямі трансляції змагання і показувати їх потім о 3-тій ночі в записі. Мало того, не дати право трансляції наживо іншому каналу.
І пофіг, що наші медалі здобувають. Українці ж можуть це все подивитися по Євроспорту, через інтернет. Навіщо дивитися це на українському каналі? Взагалі, нафіг це дивитися? Поплавський ж в кілька разів цікавіше....
У мене тільки одне питання, якими економічними категоріями думали на Першому національному, коли купували ці трансляції біатлону? Навіщо купувати те, що не будеш показувати? Хай це пояснять хоча б, а не найголовніше - чому не показували.
irysia: (Default)
Всі, певно, зараз знають, що відбувається у Японії. Але мало хто знає, що за 10 днів у Токіо має розпочатися Чемпіонат світу з фігурного катання.
Японці стверджують, що в Токіо все добре і чемпіонат вони проведуть. Міжнародній федерації з ковзанярського спорту в принципі це вигідно, бо вони вже нікуди чемпіонат не перенесуть. А я от сиджу і дивлюся на всі відео, фото, читаю новини і не розумію, навіщо? Цілком зрозуміло, що Японія буде довго оговтуватися від цього землетрусу та цунамі. А як туди їхати спортсменам?
В будь-якому випадку, це їхні справи, але мені чомусь здається, що проводити подібні змагання у країні, яка настільки постраждала якось неетично і негуманно. Може я чогось не розумію?
irysia: (Default)
З березня цього року Міністерство освіти, науки, молоді та спорту припиняє фінансування зимових видів спорту окрім біатлону та хокею. Всіх і зовсім.
Які нафіг Олімпійські ігри в Карпатах??? Для того грощі є, так. Млинець, а те що такими рішеннями влада вбиває увесь зимовий спорт, який і так фіг зна як жив.
Ну реально слів немає.
irysia: (Default)
Вони вже провели Євро-2012, вони вже провели найкращі в історії зимові Олімпійські ігри. Тепер їм трасу Формули-1 тре будувати....
Ну коли в них помре Остап Бендер, а?????
irysia: (Україна)

Без коментарів:

До Державного бюджету наступного року планується закласти $500 млн. на підготовку до проведення в України зимових Олімпійських ігор 2022 року. А з 2012 року цю суму хочуть подвоїти. Про це повідомив Міністр України у справах сім'ї, молоді та спорту Равіль Сафіуллін.

"Ці кошти будуть спрямовані на розбудову інфраструктури і не тільки спортивної. На 2015 рік має бути побудовано 50% необхідних спортивних об'єктів та інфраструктури, які будуть представлені Міжнародному олімпійському комітету на рік визначення країни-господаря зимової Олімпіади 2022 року", - зазначив міністр.

Вперше з ініціативою провести в Україні зимову Олімпіаду 2022 року виступив Президент Віктор Янукович. В кінці серпня він призначив віце-прем'єра Бориса Колеснікова відповідального за процес підготовки до Ігор. Планується, що Олімпіада буде проводитися на гірськолижному курорті "Буковель" в Івано-Франківській області.

Не секрет, що я просто обожнюю Олімпійські ігри. Про те, щоб вони відбувались в Україні я навіть мріяти не могла. Але Україну я люблю більше за Олімпійські ігри, тому я впевненена, що на нинішньої влади на всіх рівнях ця ідея - це паразит, який висмокче все з країни. Якби ж ці гроші ще йшли насправді на олімпійські об'єкти, але ж фіг нам. Значна частина піде у гаманці наших можновладців і бюджет цих ОІ перевищить усі можливі і неможливі суми. Тоді вже краще, щоб трапився Апокаліпсис у 2012, бо я не хочу спостерігати свою країну у повільному наближенні до нього.
І якщо б раніше я ще запитала за кого має влада народ, коли говорить про такі суми, коли довкола все дорожчає. Але навіщо питати? Я і так знаю відповідь. Вони народ взагалі ні за кого не мають.

irysia: (Default)
Я не так вже й часто пишу в своєму жж, але про деякі речі писала кілька разів. Наприклад, одній мелодії я приділила аж 2 пости: вперше у січні минулого року, а вдруге у січні цього року. Мелодія для мене настільки прекрасно, що приділити я їй можу ще мільйон постів. Але поки що ще один.
А приводом знову стали випадки. Обожнюю ютьюб за те, що він так мене відчуває і знаходить саме те, що мені потрібно і саме вчасно. Дивилася я відео однієї фігуристки для того, щоб глянути титри, бо зазначена мелодія програми транслітом була аж ніяк не "Коробушка" :) Глянула що ж ще мені радить ютьюб і моє серденько забилося швидко-швидко. А радив він мені ось що


Якщо хтось раптом не знає, це найвідоміший номер нашого відомого гімнаста-еквілібриста Анатолія Залевського за який він більше 10-ти років тому отримав найпрестижніші нагороди. І, що найголовніше, мелодія саме та!!! Дивно, але виконував він його у шоу "Art On Ice". Мистецтво - звісно, але де ж лід? :)

В будь-якому випадку Ірися поринула у спогади. Саме у ті, коли вперше її почула. У той прекрасний виступ Олени Вітріченко. Нічого більш довершеного і прекрасного я ніколи не бачила. А програма ця 1997 року!!! Це геніальна програма. Це був геніальний рік для Олени, коли вона виграла майже все, зокрема найголовніші старти: Чемпіонат Європи та Чемпіонат світу. І я виграла також, бо знайшла цю мелодію Йанні


Прикольно, але більш ніж за 10 років ця мелодія знову повернулася на гімнастичний килим. І знову до вправи зі стрічкою. Але цього разу її виконувала болгарська гімнастка Сільвія Мітєва і ця мелодія знову виявилася успішною. Сільвія здобула першу свою нагороду чемпіонатів світу - бронзу і вправі зі стрічкою.


Не знаю, може це магія? Чи мрія? Чи просто сон?
Я не знаю відповіді, та й вона мені і не потрібна.
irysia: (Default)
Так, він таки завершився. За рахунку 70:68 на користь Ізнера.
Він розпочався 22 червня о 18:18, а завершився о 24 червня о 16:18. Двічі переривався через темряву.
Тривав цей матч 11 годин і 5 хвилин.
За рахунку 47:47 вимкнулося табло, яке було просто не розраховане на більшу кількість геймів. За рахунку 50:50 на офіційному сайті гейм висвітився як 0:0. І сайт не був розрахований на такі цифри.
Ніхто ні на що не розраховував.
Але перемогли обидва, так. Вони обидва герої!!!

Game, set, match mister John Isner



Це вже не просто дружні обійми



Історичне фото

irysia: (Default)
Якщо ви думаєте, що зараз буде про футбол, то ви помиляєтесь. Так, я ніби дивилася матчі Німеччина -Гана та Австралія-Сербія, але хіба що ніби. Бо увесь цей час я медитувала на офсайті Уімблдону, де творилася історія.
Це мав бути банальний матч першого кола на аж 18 корті. Француз Ніколя Маю (148 ракетка світу) проти американця Джона Існера (19 ракетка світу). 
Вони почали грати ще вчора, у вівторок. І вже тоді стало зрозуміло, що матч з легких не буде, бо кожен виграв по сету, а третій та четвертий розігрувався на тай-брейку. На початку п'ятого, вирішального сету матч припинили, бо стало темно.
Сьогодні хлопці мали дограти матч. Мали просто дограти. Просто. Це просто не зрозуміти, але чомусь хлопці вирішили грати так, ніби це їх останній матч.  Кожен вигравав свою подачу. І так тривало гейм за геймом. Гейм за геймом. Варто зазначити, що Уімблдону по ТБ у мене немає. Доводиться задовольнятися онлайн трансляціями текстовими. І от десь на рахунку 25:25 я почала слідкувати за матчем. І навіть банальна текстова трансляція і медитування на цифри були значно цікавіші і захопливіші за футбол у прямій трансляції по ТБ. Хлопці вже побили всі рекорди, які тільки можна. Це вже найдовший матч в історії. І за часом, і за геймами. Кожен з них побив рекорд з ейсів. Це нереально, але тільки сьогодні вони зіграли 7 годин, а загалом 10. Можете уявити, що за ці 7 годин жоден з них навіть у туалет не вийшов. Матч зупинили за рахунку 59:59!!! І зупинили тільки тому, що стало темно. Завтра хлопці мають дограти. Ви собі можете уявити, як буде почуватися той, хто програє??? Але поки що я не хочу про це думати, бо завтра продовження. Сил хлопцям!!! За них увесь світ вболіватиме!!!
Історичний матч!!! І я не буду нічого ховати під кат!!!

Втомленний Джон Існер



У Ніколя Маю вже також не було сил



На корті не вистачило місця для всіх охочих приєднатися до історії



Втомилися не тільки гравці, а й судді



Серед глядачів був і легендарний Джон Макінрой



Пощастило тим, хто міг спостерігати за матчем зі своїх вікон



Тільки що Ніколя відіграв матчбол, а зараз виграє цей матч і матч припинять



Все, хлопці, баста. на сьогодні вистачить.



Зустрінемося завтра. Тобто вже сьогодні. Сподіваюсь, це буде новий бій.

irysia: (Default)
Минулої неділі в історії вітчизняного тенісу сталася історична подія. 15-річна Еліна Світоліна виграла юніорський Роланд Гаррос.

До неї юніорський Роланд Гаррос підкорювався лише Андрію Медведєву у 1991 році. Сподіваюсь, на цю дівчинку чекають перемоги не менш яскраві ніж були в Андрія, але зараз не про них. А про іншу перемогу – перемогу самого себе. )
irysia: (я)
У Ірисі стан близький до екстазу!!!
espn classic покаже саммері фіналів Уімблдону 1999 та 2000 років. Це фінали Піта Сампраса проти Агассі та Рафтера. І він їх виграв!!!
Аааа, які спогади!!!
Так, там тільки година з кожного матчу, але це значно більше ніж нічого.
Я вся в передчутті свята!!!
irysia: (Україна)
А у мене немає френдів, які б поділяли мої спортивні вподобання. Я навіть не маю на увазі френдів з жж, а взагалі. Є друзі, які поділяють захоплення окремими видами спорту, але так щоб хоч кількома і не в період олімпійських ігор - нема.
Дивно, адже спорт - чимала частина мого життя. І так було завжди.
В результаті, нема з ким наживо поговорити про вело багатоденку Тур де Франс чи Скейт Кенеда з фігурного катання.
Сумно якось...
irysia: (Україна)
За всіма нашими політиками забуваєш, що нам є ким і чим пишатися. Наприклад, Сергієм Бубкою. Як на мене, то якби у нас був тільки він, то можна було б вже вважати, що Україна внесла свій неоцінений вклад у світовий спорт. Це настільки легендарна постать, що я можу годинами про нього розповідати. Але зараз хочу розказати лише про одне змагання.

Це було літо 1997 року і Чемпіонат світу з легкої атлетики в Афінах. Треба зазначити, що Бубка на той момент був єдиним діючим чемпіоном світу. Тобто він виграв перший в історії чемпіонат світу в 1983 році у Гельсінкі і з того часу вигравав всі наступні чемпіонати. Можете собі уявити таке? П’ятикратний чемпіон світу і непереможний протягом 14 років. Але це все було до 1997 року. Тоді все мало бути інакше. Попереднього року були Олімпійські ігри, які в черговий раз не підкорилися Сергію Назаровичу. Тоді в Атланті через травму він не зробив жодної спроби на олімпійському стадіоні. Саме тому в Афінах почалися розмови про те, що Бубка вже не той непереможний чемпіон, що певно пройшла його епоха і прийшов час для молодих. Саме такі слова лунали від російських коментаторів НТВ+ спорт, на якому я дивилася ті змагання. Так, ніхто не заперечував, що Бубка у будь-якому стані гідний суперник, але… Змагання почалися. І з кожною новою висотою суперників ставало все менше й менше. А Бубка залишався. І от справа дійшла до висоти у 5 метрів 96 сантиметрів. Першим стрибав росіянин Максим Тарасов. І він подолав її. Скільки було у нього радості, як кричали коментатори. Не знаю. Скільки людей в той момент подумали, що то був чемпіонський стрибок, але, гадаю, їх була більшість. Проти Бубки було все. І те, що цього сезону він не стрибав на таку висоту і вище, і пресинг результату, і те, що мало хто вірив у те, що він зможе. Російські коментаторі вже можна сказати святкували перемогу. Так. Вони з усією повагою говорили про Сергія Бубку, але на той момент було надто багато «проти». Тим часом Бубка замовив собі нову висоту у 6 метрів та 1 сантиметр. Який ризик, казали всі. Цього сезону ніхто не долав гросмейстерські 6 метрів і Бубка навряд зможе.  В Бубка взяв свою жердину і спокійно почав готуватися до стрибка. Я побачила його і зрозуміла – цей стрибок потрапить у історію. Щоб було в його очах, в його обличчі, а він просто готувався до стрибка тоді, коли було стільки «проти». Далі все було як у уповільненій зйомці. Бубка розігнався і…

Чи треба казати, що він стрибнув вдало? Що зреагував так, ніби це був звичайний тренувальний стрибок?Чи треба казати, що він став чемпіоном світу? Що спеціалісти порахували, що якби під час того стрибку висота стояла у 6 метрів і 40 сантиметрів він би її подолав. Його рекорд у 6 метрів і 14 сантиметрів стоїть нерухомо вже 16 років і не видно нікого, хто б зміг його подолати.

Я справді можу багато говорити про Сергія Назаровича Бубку, але саме цей стрибок назавжди залишиться в моєму серці, бо саме через такі епізоди я люблю спорт. Не тому, що він переміг, а тому ЯК він це зробив. Тільки так твориться історія.



irysia: (Default)
Я, насправді, дуже і дуже люблю своє рідне місто. І хоч певний менталітет одеський мені не дуже подобається, але кайф я від нього отримую.
От один маленький приклад.
На просторах нету була знайдена ось така афіша


І тут Ірися впала у ступор. Не впевнена, що фігурне катання настільки зараз популярне в Одесі, щоб давати 2 поспіль шоу. Цікаво, подумала я, може вони привезуть якийсь мега склад учасників, на кого глядачі підуть. Сайту в цього дійства немає, отже пішла я на сайт Плющенка. А там в календарі Одеси немає. Взагалі. Хм, подумала я. Тим не менш, квитки вже продаються. Кого везуть ніхто сказати не може, але ціни від 190 грн до 750. І це за невідомо кого. І ще, нагадую, 2 шоу поспіль.
День з'ясовування обставин і певні новини є. В контексті того, кого точно не буде і хто буде. От Просто реклама обіцяє Віктора ПЕтренка. Але Плющенка і Петренка хіба вистачить на 2 дні в Одесі? Й за такими цінами.
Мені просто цікаво, хто це вигадав? Хто подумав, що це буде успішним саме в Одесі? Я буду рада помилитися, але...
Я б навіть не здивувалася, якщо б це був якийсь черговий одеський жарт, коли б наобіцяли ледь не Сальхова з Лутцем, а приїхав би Антошка Ковалевський (це я люблячи останнього, чесно :))).
Тупо зараз цікаво, що в результаті з того вийде... Але якщо в Києві не буде, то їхати на платинового короля - ну його нафіг.
Так і живемо...
irysia: (Україна)
Пропоную вибори перетворити на суто український вид спорту. А шо, у нас всюди вибори. І шо цікаво, без вибору.
От ми двічі обирали пісню, яка представить Україну на Євробаченні. Обрали? Ні, не обрали. Її все одно обрали за нас. Почути б ще той шедевр.
А ще зараз йде Чемпіонат світу з фігурного катання. Сьогодні золото виборювали спортивні пари. І знаєте, що обговорюють найбільше в цьому контексті? Ні, не те, хто яке місце посяде чи вже посів. До речі, срібло здобула українка Альона Савченко, але для Німеччини. Обговорюють всю майбутню долю української парниці Тані Волосожар. Таня одна з найсильніших парниць світу, якщо не найсильніша. А от партнера вже нема. І от її активно сватають до Росії. І, схоже, Україна цілком віддасть. У нас ж Герман буде до останнього боротися за співачку Альошу, яка виграла відбір з нелегітимною піснею і в України були всі шанси залишитися без Євробачення ще й на 5 наступних років. А нащо країні одна з найкращих фігуристок-парниць світу? Про що говорити, коли президент нашої федерації фігурного катання Людмила Супрун. Хтось хоч про якісь її досягнення хоч десь чув? Чому віце-президент федерації олімпійський чемпіон Віктор Петренко нічого зробити не може? Але країні пофіг. Кому там те фігурне катання потрібно? Ми тут 100 відборів на Євробачення організуємо без проблем на 100 каналах, бо країні потрібен чесний вибір. А от навіщо показувати країні той Чемпіонат світу з фігурного катання? А на моїй пам'яті хоч як би погано Перший національний не показував ті чемпіонати, але таки показував.

І от в цій ситуації мені найбільше шкода Таню. Їй 23 роки. Ще кататися і кататися. Але зараз треба робити такий складний вибір. Рідній країні ти нафіг непотрібний, значить треба обирати для себе іншу "батьківщину". І не помилитися.
Прикро це все. Вкрай прикро...
irysia: (Україна)
Якщо проглянути мій жж, то тут можна знайти чимало постів, присвячених цій унікальній дівчині. Я пам'ятаю її зовсім підлітком, але вже тоді було зрозуміло - це зірка. А сьогодні ця зірочка вирішила згаснути. Згаснути на спортивному небосхилі. Впевнена, на інших вона сяятиме не менш яскраво.
Все це звісно про Аню Безсонову. Я вже пояснювала, що люблю спорт саме за боротьбу. Так от, Аня - нереальний боєць. Іноді, здавалося, конструктивніше боротися зі стінками, аніж з суддівським свавіллям. Але вона ніколи не здавалася, а продовжувала боротися. З посмішкою на обличчі. За це її і люблять в світі. На минулорічному чемпіонаті в Японії найбільші овації супроводжували не олімпійську чемпіонку росіянку Євгенію Канаєву, а саме нашу Анюту. Бо Аня це граційність та елегантність художньої гімнастики. Таких гімнасток не було до неї, й поки що не видно за нею.
Але вона вирішила піти. Не тому, що зараз багато більш сильних гімнасток. Аж ніяк. Просто й великі борці втомлюються. А вона і справді така. І тому мені не соромно було плакати сьогодні в палаці спорту, бо особисто я втрачаю частинку себе. Бо її виступи завжди були частиною мого вболівальницького життя.
Дякую Анюто за все. Й успіхів :)

irysia: (Україна)
Ну шо за країна??? Чому для того, щоб влаштовувати вдруге фарс в відбором на Євробачення у країни гроші є.
А чому їх немає для того, щоб відправити фігуристів на Чемпіонат світу до Турину? Чому зараз фігуристи мають або самі знаходити гроші і їхати, або залишатися в Україні. А потім ще хтось та на горі буде питати: де результати?
Я так розумію, для країни значно важливіше послати якусь попсову хрєнь на конкурс сумнівної популярності, аніж спортсменів на Чемпіонат світу??? Тобто пофіг на спорт, на здоров'я нації і все таке. Краще хай наші діти будуть дивитися на все те лайно, що ллється з екранів музичних каналів, ніж на спортивні змагання.
Фініш і завіса.
irysia: (Україна)
Як я вже колись тут казала, я спорт почала любити ще до народження. Тато сам займався футболом. Мама й досі може згадати футболістів київського «Динамо» епохи Блохіна. При чому з номерами :) Правда мріяла мама, що я стану фігуристкою. Не склалося взагалі, але то інша тема для розмови. А ще в якості колискової мені співала «На трибунах становится тише…». Тобто скільки я себе пам’ятаю, завжди був спорт. Але тільки по телебаченню. Ось так з’явилася вболівальниця – я.
Важко пояснити, чим мене малу захоплювали трансляції. Так, був патріотизм, тобто я завжди вболівала за своїх. Але як то з’явилося, коли країна спершу розвалилася, а потім з’явилася нова. Мало того, я завжди вболівала за українців. Певно пощастило, що моя більш-менш свідомість припала вже на незалежний період. Добре пам’ятаю Олімпійські ігри 1992 року. При чому обидві. Але перші максимально свідомі Олімпійські ігри вже були 1994 року. І не тому, що це були реально перші ігри для України, просто я була достатньо вже дорослою, щоб розуміти, що відбувається. А потім пішло-поїхало. Дякувати Богу ще й тоді кабельний показував Євроспорт та НТВ+ - Спорт. Пощастило мені.
Саме тому в моїй пам’яті чимало унікальних спортивних епізодів. Може, то тільки я вважаю їх унікальними. Не знаю, все одно. Але з таких епізодів і складається моя любов до спорту. І це не перемоги. Тобто не тільки перемоги. От знаєте, як в примітивній голлівудській комедійній мелодрамі головний герой бачить дівчину своєї мрії у уповільненому такому сприйнятті. Щоб кожен дурень перед екраном зрозумів – що це ключовий епізод. Так і в мене. Я просто у певний відрізок часу починаю бачити змагання у уповільненому темпі. Тоді я розумію, що на моїх очах твориться історія. Можливо всесвітньо, але може тільки для мене. Неважливо, але за це я люблю спорт.

Всі певно чули фразу «Головне не перемога, а участь». А чи знаєте ви, що це лише початок фрази? Продовження звучить так: Бо в житті головне не тріумф, а боротьба. Так, саме боротьба. Саме боротьба для мене значно важливіша за всі перемоги та медалі. Для мене нема нічого прекраснішого в спорті, коли я бачу таку боротьбу. З цієї боротьби і складаються мої улюблені епізоди.
irysia: (Україна)
Після завершення Олімпійських ігор залишилася шалена порожнеча в душі. Насправді, так завжди. Але це вкрай важко пережити. Нічого, не вперше.
Тим не менш, я активно задумалася над тим, а чим власне мене так спорт захоплює. Все своєї свідоме і несвідоме життя я шаленний вболівальник. Інакше себе не уявляю. Але чому?
Для відповіді намагалася згадати всі найцікавіші епізоди з мого життя вболівальника. Якщо буде час і настрій, буду викладати. А історії цікавих чимало, насправді.

Гииии

Mar. 3rd, 2010 08:00 pm
irysia: (я)
У Ірисі нове хоббі. Вона читає різноманітні форуми, гостьові тощо різних адекватних спортивних сайтів (ну, тобто такі, де все культурно)
Навіть постфактум читати про ті змагання, які дивилася - нереальне задоволення. Так смачно я давно не сміялася... А люди просто коментують змагання... :)
irysia: (Україна)
Я люблю Україну. Чесно, дуже люблю. Але, триндець, іноді у мене слів не вистачає, щоб прокоментувати те, що тут відбувається.
От у НТКУ немає грошей на трансляцію Олімпійських ігор у Ванкувері. Нормально? Цілодобово показувати Президента та Прем'єра, яких вже ніхто бачити не може, НТКУ може... І все... При чому частенько вони для того переривають єдине, що дає НТКУ рейтинг - спорт. В якій ще країні це можливо, я не знаю.
І жахливість цієї ситуації навіть не в тому, що є така ймовірність. Впевнена, гроші знайдуть. Але ж я знаю, ЯК це будуть показувати. Якщо прогулятися моїм жж, то можна знайти чимало "незлих-тихих" слів щодо Першого національного та спортивних трансляцій. Найбільше, мене вони дратували під час показу Олімпійських ігор в Пекіні. Нафіг купувати права, якщо ти показувати? Наш у стрільбі з луку у фіналі, тобто в будь-якому випадку буде медаль, просто ще не відомо золота чи срібла. А вони щоденник показують. І за 30 хвилин, як наш здобув золото показують повтор того, як це сталось. Логіка де??? Якщо вони збираються таким чином показувати Ванкувер, то нафіг гроші витрачати? Реально, нафіг?
Я знаю, є безліч інших можливостей: інші канали, інтернет... Але не забуваємо, що це Україна і тут у багатьох Перший національний таки єдина можливість побачити Олімпійські ігри. І ось так Перший й тримає в заручниках українців. З року в рік. І світла в кінці тунелю я не бачу. А міг би бути справді ПЕРШИМ каналом країни. Але, схоже, йому самому це нафіг не треба, бо для того, тре працювати... Бо я не знаю чим там займаються, але результати я бачу і не треба вам казати як я їх оцінюю.

Наболіло...

Profile

irysia: (Default)
irysia

April 2011

S M T W T F S
     12
345 67 89
10111213141516
17181920212223
24252627282930

Style Credit

Syndicate

RSS Atom
Page generated Jul. 26th, 2017 12:41 pm
Powered by Dreamwidth Studios

Expand Cut Tags

No cut tags